|
Батьки і діти - це тандем природи,
В якім закладені усі земні чуття,
Бо діти - паростки, які під сонцем сходять.
Вони є сенсом нашого життя.
У дітях наша сила і безсилля,
І стимул підніматися і йти.
У них наснага наша і зусилля
Черпати мудрості з життя глибин.
Батьки і діти - нероздільне коло,
Одне биття для рідних двох сердець,
Одна любов, одне бурхливе море,
Одне горіння душ, один терпець.
Батьки і діти - це велике поле,
Є в ньому колос, є і будяки.
Але в труді не виростуть ніколи
Колючі і незграбні терняки.
Поради психолога
Ні! - виховній агресії в сім’ї!
Виховуючи дитину, ми частішe використовуємо метод «агресії» і спрямовуємо на дитину потік нищівної енергії з величезним негативним зарядом. Ми зриваємося на дитині, не розуміючи, що цим «заряджаємо» її. А вона, не в змозі розрядитися, як ми з вами, накопичує агресію в собі. І рано чи пізно ця агресія дасться взнаки — дитина хворіє (від легких колік до серйозних психозів).
Своєю нищівною словесною агресією батьки зазвичай намагаються наївно припинити імпульсивну агресію дитини, не замислюючись над тим, що дитина, коли стане дорослою, апробує такий урок на батьках.
Ще один вид виховної агресії — тілесна: биття, ляпаси.
Будь-яка дія бере реванш протидією. Ляпас колись може відгукнутися насильством, а биття — злочином.
Вихована такими методами дитина дзеркально спрямує потік агресії на своїх дітей. Вона не забуде гніт батьківських емоцій і, сама стане пригнічувати.
Своїми методами виховання ми позбавляємо дитину права на виявлення негативних емоцій, хоча самі їх провокуємо.
Дуже важливо, щоб ми використовували симпатію та усмішку, підтримку, співчуття та навіювали доброту, бо всі негативні емоційні вияви позначаються на психічному стані дитини.
Змініть тактику виховних впливів і полюбіть її, свою дитину. Якою б вона не була. Адже обов'язок батьків — зробити свою дитину щасливою. Тільки батькам під силу прокласти правильний шлях взаємин. Виявіть розуміння й любов, і дитина відплатить вам тим самим — любов'ю та розумінням!
Посміхайтесь!
Пропонуємо розгадати загадку: «Вона немає ціни. Вона збагачує тих, хто її одержує, не збіднюючи тих, хто її дарує. Вона продовжується одну мить, пам'ять же про неї часто зберігається надовго. Немає таких багатих, які могли б прожити без неї, і немає таких бідних, які б не стали багатші її милістю.
Вона створює щастя в домі, атмосферу доброзичливості у справах і служить паролем для друзів.
Разом з цим її не можна купити, випросити, позичити чи вкрасти, бо вона являє собою таку цінність, яка не принесе ніякої користі, якщо тільки не буде йти від чистого серця».
Так що ж це? Звичайно ж, посмішка! Тож поговоримо про посмішку .
Вчинки красномовніші за слова, а посмішка означає: «Ви мені подобаєтесь. Ви робите мене щасливим. Я радий вас бачити». Я кажу про справжню щиру посмішку - посмішку, сповнену сердечної доброти, що йде з глибини душі, посмішку, яка високо цінується в людських стосунках.
Що можна порадити, якщо ви не відчуваєте бажання посміхатись? Спробуйте змусити себе: якщо ви наодинці, наспівуйте якусь веселу пісеньку, згадуйте приємні хвилини вашого життя, коли ви чудово повеселилися у товариша на іменинах, коли ви добре відповідали біля дошки і одержали заслужену п'ятірку, коли вам посміхнулася дівчина, яка вам симпатична, і погодилася піти з вами в кіно . Поводьтеся так, як ніби ви вже щасливі, і це приведе вас до щастя!
Щоразу, коли виходите з дому, наберіть бадьорого вигляду, високо підніміть голову, ніби вона увінчана короною, дихайте на повні груди, «пийте» сонячне світло, вітайте посмішкою ваших друзів. Намагайтеся зосередитися на думці про те, що вам хотілося б здійснити, намалюйте в своїй уяві образ симпатичної і достойної людини, якою вам хотілося б стати. Підтримуваний вашою думкою, він буде щохвилини перетворювати вас саме в таку особистість!
Посміхайтеся! І люди, зігріті вашою посмішкою, будуть тягнутися до вас!
Посміхайтеся! І ваша посмішка створить щастя у вашому домі, атмосферу доброзичливості в спілкуванні.
Тільки ця посмішка має йти від чистого серця, тоді ви станете багатші з її милості. Адже, якщо ви здатні завжди посміхатися життю, життя завжди посміхнеться вам!
Рекомендації батькам щодо виховання дітей
1. Повірте в неповторність своєї дитини, у те, що вона — єдина, унікальна, не схожа на жодну іншу і не є вашою точною копією. Тому не варто вимагати від неї реалізації заданої вами життєвої програми і досягнення поставленої вами мети. Дайте їй право прожити власне життя.
2. Дозвольте дитині бути собою, зі своїми вадами, вразливими місцями та чеснотами. Приймайте її такою, якою вона є. Підкреслюйте її сильні властивості.
3. Не соромтеся виявляти свою любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що любитимете її за будь-яких обставин.
4. Hе бійтеся «залюбити» своє маля: саджайте його собі на коліна, дивіться йому в очі, обіймайте та цілуйте, коли воно того бажає.
5. Обираючи знаряддя виховного впливу, удавайтеся здебільшого до ласки та заохочення, а не до покарання та осуду.
6. Намагайтеся, щоб ваша любов не перетворилася на вседозволеність та бездоглядність. Встановіть чіткі межі дозволеного (бажано, щоб заборон було «небагато — лише найголовніші) і дозвольте дитині вільно діяти в цих межах. Неухильно дотримуйтесь встановлених вами заборон і дозволів.
7. Ніколи не давайте дитині особистих негативних оцінкових суджень: «ти поганий», «ти брехливий», «ти злий». Оцінювати треба лише вчинок. Треба казати: «Твій вчинок поганий, але ж ти хороший і розумний хлопчик (дівчинка) і надалі не повинен так робити»
Шановні батьки!
Пишайтеся тим, що Ваша дитина обдарована. Зрозуміти індивідуальність обдарованої дитини можуть тільки батьки-педагоги, які самі зазнають проблем у взаємовідносинах з навколишнім світом і вирішують їх. Немає нічого більш цікавого у житті, ніж загадка походження та розвитку людських талантів і здібностей. Бажаю вам успіхів у вихованні та розвитку вашої обдарованої дитини, у спілкуванні з нею.
Як виховувати дитину, яка має ознаки обдарованості
Мета виховання
О. І. Савенков, автор книги «Одаренный ребенок дома и в школе», визначає обдарованість як потенціал особистості, комплекс нереалізованих можливостей. Для чого необхідно розвивати цей потенціал?
Мало хто з батьків поставить собі завдання виростити генія. Розвиваючи інтелектуальні й творчі здібності дитини, вони зазвичай обирають більш приземлену мету: престижну, високооплачувану роботу, що забезпечить благополучне, самодостатнє життя.
Поняттям «обдарованість» визначається лише потенціал особистості, якісь можливостей, що можуть бути реалізовані, але, як стверджує статистика, найчастіше вони виявляються незатребуваними.
Особистісні властивості, характерні для видатних людей, описані давно. Прагнення до формування й розвитку таких якостей ми розглядаємо як основне завдання в процесі виховання майбутнього генія. Забезпечити йому суспільне визнання ми неспроможні, але формувати й розвивати необхідні для цього якості особистості можемо й повинні це робити.
Особливості виховання в сім'ї
Поради батькам:
· подавайте приклад (найбільш ефективно в дошкільному і молодшому шкільному віці);
· створіть у домашніх умовах оточення, що сприяє прояву і розвитку творчих здібностей дитини;
· «заражуйте» дітей своєю любов'ю до творчості;
· виявляйте гнучкості поведінки в певній ситуації;
· виховуйте в дитини звичку якнайчастіше говорити «так»;
· дотримуйте демократичного стилю спілкування;
· боріться з усілякими проявами конформізму (пристосовництво,бездумне наслідування загальних суджень);
· підтримуйте самостійність дитини;
· пропонуйте дитині такий матеріал, з яким вам самому подобається працювати;
· долайте побоювання перед несподіваними питаннями.
Спілкуючись і з обдарованими дітьми в сім'ї:
1. Не чекайте, коли ваша дитина подорослішає, починайте займатися з нею з раннього віку. Існують сприятливі вікові періоди для розвитку різних здібностей, при цьому помічено закономірність: чим раніше функція включена у використання, тим більших результатів можна досягти в її розвитку. Тому чим раніше почати вирішувати з дитиною задачі на розвиток здібностей ефективно мислити, тим на більші результати можна розраховувати.
2. Домашні заняття з розвитку мислення потрібно органічно вписати у вашу повсякденну взаємодію з дитиною. Ці заняття краще розглядати як спільну гру.
3. Поєднайте вимогливість до дитини з повагою до неї.
4. Прагніть діяти послідовно.
5. Постійно намагайтеся знаходити і використовувати нові, цікаві завдання. Новизна тісно пов'язана з такими важливими явищами, як здивування, інтерес. Пізнання починається зі здивування.
6. Не тягніть час, намагайтеся діяти швидко. Учіть дитину все схоплювати на льоту. Здатність діяти миттєво надзвичайно важлива в житті, особливо при вирішенні складних розумових задач.
7. Навчіться відчувати настрій дитини. Займайтеся з дитиною лише тоді, коли вона і ви перебуваєте в гарному настрої. Навчіться зберігати гарний настрій протягом усього заняття.
8. Тривалість занять не повинна бути великою. Встигайте припинити заняття до того, як воно набридне вам або вашій дитині.
9. Не бійтеся того, що дитина періодично буде ведучим, а ви – тим, кого ведуть.
Батькам у спілкуванні з обдарованими дітьми рекомендується:
· проявляти серйозне ставлення до запитань і висловлень дитини;
· надавати дитині можливість демонструвати свої досягнення;
· надавати дитині місце для занять;
· демонструвати дитині, що її люблять такою, як вона є, а не за досягнуті успіхи;
· надавати допомогу в поліпшенні результатів її роботи;
· привчати дитину мислити самостійно;
· регулярно читати дитині цікаву в пізнавальному плані літературу;
· спонукати дитину до фантазування, придумування історій;
· уважно ставитися до особистих потреб дитини;
· знаходити час для того, щоб побути з дитиною наодинці;
· не карати дитину за ненавмисно зроблені помилки;
· надавати допомогу в її експериментуванні з навколишнім середовищем у пізнавальних цілях;
· спонукати дитину до того, щоб знаходити проблеми і вирішувати їх;
· надавати допомогу в її особистісному розвитку;
· розвивати в дитини позитивне сприйняття своїх здібностей;
· довіряти дитині;
· стимулювати самостійність дитини.
Типи батьківського ставлення до обдарованих дітей:
1. Неграмотний. Ранній і незвичайний розвиток дитини часто не помічають батьки з низьким рівнем освіти або невисоким рівнем культури. Також «не бачать» обдарованої дитини в сім’ях, де виховується одна дитина, через те, що її ні з ким порівняти.
2. Неприйняття. Ситуація, коли батьки опираються «зарахуванню» своєї дитини до обдарованих.
3. Звеличування. Постійне підкреслення батьками незвичайності своєї дитини, постійне заохочення в будь-яких ситуаціях. В окремих випадках прагнення ізолювати дитину від інших дітей, які «не доросли» до спілкування з нею.
Типові варіанти батьківської поведінки і відносини,
що стимулюють позитивну поведінку дітей (за Д. Льюїсом)
1. Я відповідаю на всі запитання і реагую на висловлювання дитини.
2. Серйозні питання і висловлювання дитини я сприймаю всерйоз.
3. Я поставив стенд, на якому дитина може демонструвати свої роботи.
4. Я не лаю дитину за безлад в її кімнаті чи на столі, якщо це пов'язано з творчим заняттям і робота ще не закінчена.
5. Я виділив дитині кімнату (або частину кімнати) виключно для її занять.
6. Я показую дитині, що її люблять такою, як вона є, а не за її досягнення.
7. Я доручаю дитині посильні турботи.
8. Я допомагаю дитині будувати її власні плани і приймати рішення.
9. Я беру дитину в поїздки по цікавих місцях.
10. Я допомагаю дитині поліпшити результат її роботи.
11. Я допомагаю дитині нормально спілкуватися з дітьми з різних соціальних і культурних шарів.
12. Я встановлюю розумний поведінковий стандарт і стежу, щоб дитина його дотримувалася.
13. Я ніколи не говорю дитині, що вона гірша чи краща за інших дітей.
14. Я ніколи не караю дитину приниженням.
15. Я забезпечую дитину книгами і матеріалами для її улюблених занять.
16. Я привчаю дитину мислити самостійно.
17.Я регулярно читаю дитині.
18.Я привчаю дитину до читання з дитинства.
19. Я спонукаю дитину придумувати історії, фантазувати.
20. Я уважно ставлюся до індивідуальних потреб дитини.
21. Я знаходжу час щодня, щоб побути з дитиною наодинці.
22. Я заохочую участь дитини у плануванні сімейних справ і подорожей.
23. Я ніколи не дражню дитину за помилки.
24. Я хвалю дитину за вивчені вірші, розповіді, пісні.
25. Я вчу дитину вільно спілкуватися з дорослими будь-якого віку.
26. Я спонукаю дитину знаходити проблеми і вирішувати їх.
27. Я не хвалю дитину безпредметно і нещиро.
28. Я чесний в оцінці своїх почуттів до дитини.
29. Не існує тем, які я зовсім виключаю для обговорення з дитиною.
|
